щодо розбудови механізму виконавчої влади у сфері становлення гендерної рівності
Данія
Основним документом, в якому закладено принципи гендерної рівності, є Конституція Данії 1953 року та розроблені на її основі законодавчі акти:
- Про рівні можливості чоловіків та жінок від 1978 р.(з наступними змінами і доповненнями). На підставі цього документу створено Раду щодо рівного статусу чоловіків та жінок;
- Про рівну заробітну плату чоловіків та жінок від 1976 року (з наступними поправками);
- Про рівні умови для чоловіків та жінок у питаннях доступу до зайнятості, відпустки у зв'язку з народженням дитини та ін. від 1978 року (з наступними змінами);
- Про рівність чоловіків та жінок при призначенні членів державних комітетів від 1985 року. Цим законом передбачено, що громадські ради і комітети, засновані урядовими органами, були збалансовані з точки зору участі чоловіків та жінок;
- Про рівні можливості чоловіків та жінок при призначенні на певні пости у виконавчих радах державної влади від 1990 р. Закон встановлює необхідність збалансованої представленості чоловіків та жінок в колективних керівних органах.
Відповідальність за проведення політики у сфері гендерної рівності покладено на уряд, його міністерства і Раду з питань рівного статусу.
Утвердження гендерної рівності здійснюється відповідно до Національного плану дій і планів дій всіх державних органів на місцевому рівні.
Канада
Створено самостійний федеральний орган - Агенцію з питань статусу жінок Канади (1976 p.), яка має свої представництва у всіх провінціях і територіях Канади. У складі агенції діють 7 структурних підрозділів:- директорат комунікацій і консультацій;
- виконавчий і інформаційний директорат;
- директорат гендерного аналізу;
- директорат політичного аналізу, розвитку і зовнішніх зв'язків;
- дослідницький директорат;
- директорат управління ресурсами;
- директорат з координації програм і співпраці з регіонами.
У вересні 1995 року урядом Канади затверджено документ "Закладаючи базу для нового тисячоліття: Федеральний план щодо гендерної рівності", який став національною стратегією діяльності канадської держави в цій сфері. Над його виконанням працюють 24 федеральних агенції та департаменти, а також широке коло недержавних організацій.
Норвегія
Механізм забезпечення рівності жінок і чоловіків ґрунтується на Акті від 9.06.78 "Про гендерну рівність". Закон вступив в силу 1999 року і зараз переглядається.
Національний апарат складається з підрозділу з питань гендерної рівності, Міністерства з питань дитинства та у сімейних справах, Центру гендерної рівності, підпорядкованого цьому ж міністерству, а також Ради з питань гендерної рівності ( з 1997 року - ресурсний центр з питань гендерної рівності), Омбуда з питань гендерної рівності, Апеляційної ради з питань гендерної рівності. Основні цілі норвезької гендерної політики:
- Свобода від сексуального насильства;
- Рівний розподіл влади і впливу між жінками і чоловіками;
- Економічна незалежність як для жінок, так і чоловіків;
- Рівні можливості на ринку праці;
- Спільна відповідальність за працю і сімейне життя;
- Рівні можливості для дівчат і хлопчиків, жінок і чоловіків в освіті та у розвитку і реалізації їхніх талантів та амбіцій.
Міністерство з питань дитинства та у сімейних справах Норвегії бере участь у північноєвропейському і міжнародному співробітництві у сфері гендерної рівності, у т.ч. боротьбі з насильством проти жінок, в рамках діяльності Північної Ради міністрів, Ради Європи, Європейського Союзу, Організації економічного співробітництва та розвитку, Організації Об'єднаних Націй. У Норвегії знаходиться Північний інститут з вивчення проблем жінок та гендерних досліджень, який фінансується Північною Радою міністрів.
Для забезпечення виконання стратегій керівних настанов був створений Комітет державних секретарів з питань гендерної рівності, а також міжвідомча мережа з питань гендерної рівності, якою охоплюються як політичний, так і адміністративний рівні усіх міністерств країни.
США
Рішенням Конгресу у 1920 році створено Бюро з питань жінок Департаменту праці, яке займається питаннями представництва та захисту прав жінок у сфері праці.
Створено відділ громадянських прав Департаменту Юстиції (1957 p.), на який покладено обов'язки забезпечення виконання положень федерального антидискримінаційного законодавства, здійснення координації діяльності інших федеральних агентств з метою недопущення проявів дискримінації і який складається з структурних підрозділів (апеляційний та координаційний сектори, сектори з питань захисту прав на освіту, працю та житло).
Єдиного органу з питань забезпечення гендерної рівності в США немає.
Франція
Президентським декретом створено Спостережний комітет за гендерною рівністю, який є органом державної влади, підпорядкований безпосередньо Прем'єр-міністру Франції або спеціальній делегації на чолі з Прем'єр-міністром, до складу якої входить уповноважений уряду з питань забезпечення прав жінок.
Президентом, за поданням Прем'єр-міністра, призначається строком на три роки Генеральний доповідач, до функціональних обов'язків якого входить визначення плану роботи комітету та забезпечення координації його діяльності разом з міжміністерським делегатом з питань забезпечення прав жінок, який бере участь в усіх нарадах комітету.
До складу Спостережного комітету входять ЗО членів, призначених Прем'єр-міністром на три роки за поданням Міністра з питань забезпечення прав жінок.
Останнім часом спостерігається зростання співвідношення на користь жінок у адміністративних одиницях з кількістю мешканців понад 3500 мешканців з 25,7% у 1995 до 47,5 % у 2001 р. Цей показник перевищує встановлену ЄС мінімальну заангажованість жінок, яка дорівнює 30%.
Швеція
Забезпечення рівних прав чоловіків та жінок покладено на Міністра з питань ггендерної рівності, якому допомагає підрозділ ггендерної рівності, заснований на початку 80-х років у рамках Урядової канцелярії і який координує дії державних органів у цій сфері, в той же час кожен міністр відповідає за забезпечення рівних можливостей в рамках власного відомства. Міністр з питань гендерної рівності головує у Раді з питань рівних прав, що є консультативним органом, до складу якого входять приблизно ЗО осіб - представники політичних та приватних груп, включаючи жіночі організації, політичні партії та професійні спілки.
Швеція активно просувала питання забезпечення рівних прав чоловіків та жінок під час підготовки до підписання Амстердамської угоди ЄС (1997 p.), завдяки чому сьогодні це питання належить до важливих сфер діяльності Євросоюзу.
У 1980 р. введено посаду Омбудсмена з рівних можливостей. В цей же час набув чинності "Закон про рівність між чоловіками та жінками на виробництві", який стосувався сфери ринку праці. 1 січня 1992 року його замінив Акт про рівні можливості, який стосується як заходів щодо забезпечення рівних умов для чоловіків та жінок, так і заборони дискримінації за ознаками статі.
Гендерна політика була одним із важливих питань порядку денного шведського головування в Євросоюзі у першій половині 2001 року. В цей період відбулося ряд конференцій та міністерських зустрічей ЄС на території Швеції з ггендерної проблематики. Відповідні пропозиції буди розроблені та передані швецьким урядом на розгляд інших країн-членів та органів ЄС (50% членів уряду Швеції становлять жінки).
