30 квітня 2004 року у Ресурсному гендерному центрі відбувся круглий стіл на тему "Законодавче забезпечення рівності прав жінок та чоловіків". Модератор круглого столу Володимир Купрій (менеджер програм Творчого Центру Каунтерпарт) у вітальному слові зазначив, що за останні три місяці в Херсоні фіксується постійний і безперервний інтерес до гендерних проблем та шляхів їх вирішення, доволі часто відбуваються різноманітні інформаційно-просвітницькі та дискусійні заходи на тему паритетної демократії.
Своїми враженнями з читачами ділиться Галина Бахматова, президент Дирекції "Авангард-Центр", яка була учасником багатьох з цих гендерно- затурбованих діалогів. Цю статтю можна вважати продовженням попередньої - "Гендер - на село!"
На початку своєї розповіді про цю подію в житті нашого міста (як і в моєму житті), я хотіла б відзначити її дивну толерантність, зрівноваженість, навіть гармонійність при досить жорсткому протистоянні окремих поглядів, при категоричності протилежних стверджень, при чорно-білому окрасі проблемних ситуацій. Зібралися люди, жінки і "трохи" чоловіків, які дуже поважають та шанують один одного, тому їх навмисне посилено-односторонні та крайні погляди були їхнім свідомим вибором, вони не оспорювали один одного, а доповнювали, комбінували, збагачували та врівноважували проблемну картину світу (як два протилежні полюси - північ та південь - утримують цілісність земної кулі).
Спочатку ми почули короткий виклад чинного законодавства в Україні щодо забезпечення рівності прав чоловіків та жінок (Микола Дурман, експерт з законодавчих питань), а потім у коментарях В'ячеслава Сороковського (юрист Центру Соціального Партнерства) до двох поданих на розгляд Верховної Ради законопроектах на цю тему були ретельно проаналізовані всі протиріччя цих проектів і навіть дискримінаційні положення щодо будь-якої статі. Обидва доповідача погодились, що окремі статті законопроектів носять декларативний характер та не мають механізмів як їхньої реалізації, так і відповідальності за їх порушення, тому виникає необхідність розробки низки підзаконних актів.
Лариса Польська (голова громадської жіночої організації "Дія") у своїй доповіді не тільки висвітлила проблеми гендерного паритету в органах виконавчої влади (згідно заявленій темі виступу), але й досить повно, послідовно та переконливо надала різні механізми забезпечення такого паритету:
- квотування в Парламенті та в місцевих органах державної влади як необхідність перехідного періоду
- конкурси-іспити у кадровому резерві виконавчих органів влади
- квотування у самих структурах влади, що займаються кадровими питаннями
- прийняття Закону України про рівність прав та чоловіків, навіть якщо він чисто директивний, щоб отримати можливість рухатися далі у цьому напрямку
- більш активна участь жінок у політичних партіях
- "позитивна дискримінація" як необхідна вимога квотування жінок та чоловіків у партійних списках під час пропорційних виборів до різних рівнів рад
- формування громадської думки на засадах гендерного паритету.
Лариса навела під час свого виступу досить цікаві цифри: серед населення України жінки становлять 54%, у Парламенті вони займають лише 5% місць; найбільшу кількість жінок до Парламенту за партійними списками провели комуністи (6), їх вчинок доповідачка назвала "лицарським", а Партія Регіонів може претендувати з щедрої волі Лариси на звання "джентльменів" - вони провели у своїх списках 4 жінки до Верховної Ради України! В дусі доброго гумору цих лексичних "призів" нашим партійним босам мені згадалися безсмертні рядки А.Чехова: "Все это было бы смешно, когда бы не было так грустно"...
Любов Русалкіна (Спілка журналістів України) висвітила роль ЗМІ у формуванні ідеології гендерного паритету, поділилася цікавими результатами дослідження українських прислів'їв та приказок за методикою гендерного аналізу. Люба також коротко навела підсумки проведеного гендерного моніторингу ЗМІ Херсонської та Миколаївської областей, які виявились досить невтішними: статей на гендерну тематику дуже мало, вони відрізняються короткою інформативністю, відсутністю гендерної термінології, глибокого аналізу та будь-яких узагальнень, демонструють повне ігнорування гендерного виховання.
Тетяна Туркот (громадська організація "Теплі долоні") доповнила тему формування нової гендерної ідеології результатами психологічних досліджень: чоловіки у 7-8 разів частіше перебивають жінок, ніж це відбувається навпаки, що свідчить про певну зверхність у відношенні чоловіків до жінок. Вона ж привела історичний приклад: якщо у ХІХ сторіччі жінка не мала права на вищу освіту, не могла лікувати людей та не мала можливості виступати на сцені, то у ХХ столітті вона не тільки отримала ці можливості у результаті боротьби за свої права, але й довела свою повну спроможність та професіоналізм у цих галузях. Так само і теперішні забобони про недоречність жінки у високій політиці будуть колись подолані яскравими успіхами жінок саме при виконанні обов'язків Президента, Міністра, Парламентарія.
Валентина Чабаненко (Спілка жінок України) поінформувала учасників круглого столу про утворення Обласної координаційної ради з питань жінок, сім'ї та дітей при голові обласної державної адмінстрації для спільного вирішення гендерних питань зусиллями як влади, так і організацій громадянського суспільства (гендерна статистика: до складу обласної координаційної ради з питань жінок, сім'ї та дітей увійшли 5 чоловіків, 21 жінка). Валентина Олександрівна запросила всіх доповідачів цього круглого столу поділитися своїми знаннями та ідеями з сільськими вчителями, які проходять стажування у Інституті післядипломної освіти і які конче потребують таких знань для поширення їх на селі.
Наталія Драчук (Інститут політичної культури) виступила на тему гендерного паритету на шляху оновлення політичної культури. Цей виступ я б хотіла особливо відзначити як свідомо загострений та категоричний у постановці проблем, як упереджено чорно-білу картину шляхів вирішення цих проблем: це був сміливий виклик на себе всіх можливих докорів у протиріччях, але хтось мав сказати таку крайню правду, яку всі мають на увазі, але всіляко зм'якшують різноманітними паліативами; це був вчинок, на мою думку, гідний Жанни Д'Арк ("Прощавайте, мої рідні, я пішла рятувати Орлеан!").
Наталія почала з того, що квотування буде недостатнім для встановлення гендерного паритету без виховання - а точніше, перевиховання - політичної культури. Політична культура як одно з форма суспільної свідомості є комплексом уявлень представників різних соціальних верств населення про політику та політичні події у країні. За 70 років тоталітаризму у нашій державі гендерна нерівність у політичній діяльності заклалася не просто у нашу свідомість, але й закріпилася на "хромосомному рівні". Тому від чоловіків-законодавців нема чого чекати, крім чисто декларативних законопроектів. А сучасне реальне життя третього тисячоліття наявно демонструє: чоловічий потенціал не витримує вимог часу, не може впоратися з усіма соціально-політичними та економічними завданнями, саме на жінок - професіоналів посилюється соціальне замовлення. Але "жіноче питання" у політичному житті країни не рухається з місця: жіночі організації багато чисельні у своєму складі, але дуже мало чисельні на політичній арені.
Як пропозицію в оновленні політичної культури та подоланні стереотипу неповноцінності жінки у високій політиці Наталія висловила думку про необхідність створити з жіночих громадських організацій міцний жіночий рух з єдиною метою, загальними цінностями та програмою дій.
Ольга Авраменко (НДО "Успішна жінка"), висловивши тезу "Жінка як економічна "целесообразность", розглянула жіночу активність у бізнесі як економічну вигоду для розвитку держави, коли ефективне використання жіночої професійності у сферах сучасних технологій дає жінкам реальну можливість зробити гарну кар'єру, випереджаючи чоловіків. А держава таким чином отримує загальноекономічний розвиток та зріст валового національного продукту.
Я у своєму виступі торкнулася деяких методів впливу громадських організацій на суспільно-політичну активізацію жінок та встановлення гендерної рівноправності:
- теза " всі рівні - всі різні" обумовлює встановлення рівності між чоловіком та жінкою через повагу (а не знищення) до їх різниці, розквітом та використанням цієї різності у досягненні тотожних результатів самореалізації представників обох статей
- негативна взаємопов'язаність двох проблем українського суспільства та особливо жіноцтва: катастрофічна бідність та стереотипи мислення, в тому числі гендерні; обидві проблеми вирішуються лише "у пакеті", бо вони обумовлюють одна одну
- сильна мотивація для жінок у виборі громадсько-політичної активності - це рішення виховати суспільство, гідне виховання їхніх дітей; щоб після закінчення школи наші діти не опинилися в світі зовсім іншого виміру
- виконати крилатий заклик 30-річної давності "Берегите мужчин!" можуть тільки жінки, які приймають владні рішення
- квотування як абсолютна цінність: обидві статі повинні бути однаково представлені в усіх органах влади (від Верховної Ради до сільської) на паритетних засадах.
Після завершення засідання круглого столу наша бесіда продовжувалась, учасники зустрічі не хотіли розходитись, ділилися роздумами та ставили один одному різні запитання, а таке неформальне продовження є головним доказом дійсно актуальності піднятої теми та створеної атмосфери довіри, поваги, невимушеної зацікавленості.
Галина Бахматова,
заступник голови ХОО КВУ,
голова громадської організації Дирекція "Авангард-Центр"
